Я вже давно мріяв потрапити до Індії і нарешті зважився на це. Це було під час ЄвроМайдану. З Нового Року я вирішив втілювати свої мрії в життя і першим здійсненням було татуювання. Все було , як в пісні Макса Коржа – в метро промайнула думка купити квиток в далекі країни і майнути світ за очі. Запропонував кільком людям поїхати разом, але всі тільки крутили пальцем у скроні. Рідні мене теж не зрозуміли теж, але підтримали, найбільше моя люба сестра, за що я їй дуже вдячний.
Підготовка тривала 3 місяці, бо я не збирався швидко повертатись. Я передивився багато навчального відео і порад в Lviv Travel Club і в блозі Жені Дао та в інших місцях. Потім зробив щеплення від правцю і гепатитів А і Б. Майте на увазі- вакцинація проходить в 3 етапи: 1-ше щеплення одразу, 2-ге через місяць і 3-те через 6 місяців. Можна і експресом в 4 етапи, але буде дуже хворобливий стан на протязі місяця, до того ж кожна вакцинація коштує зараз від 1200грні називається Твінрікс. Це щеплення рекомендується при тривалих поїздках азією і Африкою від кількох місяців.
Візу мені допомогли зробити друзі за 110$, бо в мене не було квитка назад і потрібна віза на 60 днів перебування. Зараз це зробити набагато легше, наприклад електронна віза коштує 60$ і робиться за кілька днів самостійно.
За два тижні до відльоту я написав заяву на звільнення з журналу “Український Тиждень”, де пропрацював 7 років у відділі просування і продажу. Купив трохи необхідних речей, бо їхав на початок сезону дощів і необхідні були речі і захист для тропіків. Ціни на квиток я довго моніторив, але купив быльш менш дешеві в Airarabia в один кінець за 450$ (ціна і зараз така ж).
Вилетів я 11 квітня з Борисполя в Гоа, політ тривав 14 годин, включно з посадкою в Шарджі на 3 години. Аеропорт Даболім в столиці штату Гоа – Панджим, зустрів спекою на злітній смузі і жорстким кондиційованим повітрям в терміналі. Я почекав до 6-ї ранку і помінявши доллари на місцеві рупії поторгувався з таксистом і рушив в Чапору.
На фото – аеропорт Даболім, прямо на виході чекають таксі і мототаксі, ціни від 16$, а якщо спуститись від виходу трохи вправо і вниз, там чекатимуть дешеві автобуси у тих же напрямках з цінами в 10 разів дешевше, в розрахунку 1рупія/км.
Проїхавши на таксі 60 км до Чапори, тасист мене висадив і рекомендував типу нормальний гест-хауз за 10$/доба(ціни постійно ростуть), але я вирішив пройтися і самому перевірити готельчики і з четвертої спроби знайшов в 2 рази дешевший. Поторгуватися в індусів – це як національний вид спорту, а у мене була ще дуже біла шкіра(видно що недавно приїхав) тож торгувався я ще слабо. Всі білі для місцевих вважаються багатіями і ціни відповідно піднімаються в 3-4 рази, що потрібно враховувати при визначенні реальних цін. Виключення становлять магазини, де ціна на продукти регулюється державою і товари маркуються спеціальною міткою MRP і ціною. Якщо за такий товар продавець вимагає більше, значить він вас обманює, сміло йдіть в наступний магазин.
Гоа я вибрав, щоб знайти напарника, бо тут найбільша концентрація слов’ян в Індії. І розрахунки мене не підвели, вже в обід я познайомився з монахом-росіянином Сурежем, який жив в цьому ж гесті і був монахом при храмі в Варанасі – одному з семи священних місті Індії. За легендами Варанасі заснував індуіський бог Шива, тут вперше проповідував Будда Гаутама, також Варанасі вважається центром Всесвіту і воротами в потойбічний світ. Саме в цьому місті найкраще померти або бути похованим, точніше кремованим, щоб досягнути Мокші(синонім буддийської Нірвани) – кінця циклу переродження душ. Але в Варанасі з квітня по вересень дуже некомфортно, коли температура підіймається під +50, тому Суреж перебоався в Гоа на цей період. Він живе тут з 1999 року і багато знає про місцеву культуру і звичаї, чим і зі мною.
Я приїхав саме під час виборів, під час яких по всій країні був заборонений продаж алкогольних напоїв на протязі 3-х днів. Це перше ,що повідали мої інші нові білі знайомі)) Хоч ром в Індії дешевий(100рупій 0.5 л) і смачний, але я не за тим приїхав. 3 дні я аклиматизовувся до місцевого клімату(+30 в квітні), загоряв і купався в Аравійському морі і випитував Сурежа про цікаві міста і людей навкруги.Ось кілька фото з Чапори
Це один із символів індуїзму – свастика, і як у слов’ян означає побажання добра, Гітлер був окультистом тому і використав цей знак сили в своїх цілях. А в Індії цей символ дуже часто зустрічається поряд з шестигранною зіркою і символом “Ом”.
А це священне дерево баньян, під яким медитували Шива і Будда, тому їх скрізь садять для поклоніння і медитацій.
А це – Чапорський форт, точніше його залишки. Сюди інколи привозять екскурсії з туристами, але дивитись особливо немає на що, лихе гарний вид на Вагатор Біч і Чапору. Дуже спекотно на вершині і червоний марсіанський грунт, як і скрізь в Гоа
А це голова Шиви, на пляжі Вагатор Біч.
Море в Північному Гоа, на жаль каламутне і пісок часто змішаний з вулканічним і тому темнуватий. До того ж відбійні течії місцями дуже сильні і потрібно бути обережними. Але температура моря дуже радує, купаєшся наче в супчику) Індуси купаються в одязі, через табу голого тіла, чоловіки в сімейних плавках і майках , а жінки в сарі. В основному це виглядає так – жінки і діти заходять по коліно в воду і стоять, а чоловіки заходять аж по шию і трохи бовтаються. Табу на роздягання через ісламські закони, а більша половина індусів саме мусульмани. До того ж мало хто з них вміє плавати, і прибережні течії доволі міцні. На пляжах часто видно рятувальників в червоних купальниках, але за білими вони не дуже слідкують, бо знають , що ті добре плавають.
То ж на четвертий день я зібрав речі і поїхав на південь , в Гокарну – місто де народився Шива. Далі буде…
Давайте дружити!