“Кавказькі гори- або як ми спали на гірському кладовищі ”
Отож , гори нас кликали , особливо нагадував про обіцяні гори мій друг Кацо))) Виїхали ми знову з автостанціїї біля м. Дідубе на північ Грузіїї в Казбегі або по місцевому – Степанцмінду десь о першій годині дня.
При виборі маршрутки сталася маленька сценка)))) : при виході з метро нас спитали куди ми їдемо і одразу повели до водія на мінібусі , який перебив мене , коли я запитав за ціну. Сказав що повезе трохи довше(3,5 год ) , зате буде зупинятись біля красивих краєвидів для фотографування- і коштує ця унікальна торгова пропозиція лише 20 ларі (звичайна маршрутка -10 ларі за 2,5 години). Поряд вже стояли два туриста , а в бусику було 7 місць. Я мабуть трохи не толерантно вказав на наші серйозні трекінгові рюкзаки з палатками і карематами, сказав ,що ми мандрівники а не туристи і поідемо в 2 рази дешевше і швидче. Дядько трохи образився, а як ми сіли в звичайну маршрутку- так ще й його туристи сіли з нами)))
Проїхали 150 км до Казбегі ми доволі швидко самою мальовничими перевалами і серпантинами Грузії, як на мій погляд. По дорозі сніг на гірських шапках лежав дедалі блище до дороги, а повітря відчутно охолоджувалося з +25 до +13. Але я ще вдома подивився на Синоптику різницю температур, то ж ми підготувалися до цього ,взяши теплі речі – що і вам рекомендую. Ще в першу мою мандрівку Грузією в 2013 році, різниця температур була істотнішою +30 в Тбілісі і +8 в Казбегі (в кінці серпня).
По приїзду в Казбегі нам дуже захотілося справжніх хінкалі і я пішов з знайому кафешку з видом на гори. Місце, на жаль було явне туристичне і ціни відповідно (0,8 ларі за 1 хінкалі)- дуже смачно і з wi-fi(25 ларі за двох). З горя ми зайшли на місцевий базарчик і накупили зелені, шоті і чачі на 9 ларі( де чача 6 ларі\1л)-котрих нам хватило на 2 дні в горах (+ трохи мівіни правда, а чачу ми не допили).
При підйомі я припустився стратегічної помилки і повів друга пішою стежкою до Храму Гергеті , бо вона в 2 рази коротша і красивіша за автомобільну , але і набагато важча(((( Коротше кажучи, піднялись ми десь метрів на 300 і Кацо заявив , що він вмирає, йому пагано (егеж , скільки ми чачі,пива і вина напробувались за 5 днів) і взагалі пора ставити палатку (була 6 вечора). Прийшлося шукати місцину для кемпінгу – знайшли супер поляну з шикарним видом на гори , як на тревел-фото часто постять , але без підліску . А нижче стояли сталеві столи і було місце для вогнища- але вид на гори був закритий соснами + стояв памятний хрест зі свічками. Кацо це трохи не сподобалось, він вирішив що це кладлвище , я ж привів йому аргументи : більше хрестів нема, поряд один з головних храмів Грузіі, де зберігається іі сердце – тож тут місцеві просто паски святять на свята.
А як ми через день вертались до автостанції , виявилось що він був правий і ми дві ночі палили вогнище і дрихли в палатці під кладовищем, котре було трохи нище (правда там було всього 5-6 хрестів= щось малувато ,як для села Казбегі). Але місцеві проходили поряд з нами , один дідок корову шукав – але ніхто кривого слова не сказав. Отак ми і стали чорними магами і чорнокнижниками))))
Ці два дні і ночі мені сподобались найбільше- бо природа тут була неперевершеною, гори величними, а тиша заспокійливою. Правда, на другу ніч здійнявся добрячий вітер і я пів ночі боявся, щоб якась сосна впала не поміж столів на нашу палатку, а поперек. А іншу половину ночі хвалив себе за оптимальний вибір ночівлі, бо з гарнюньої поляни нас би давно вже здуло б разом з палаткою. Чача в горах пилася не дуже, зате багаття горіло добре і заспокійливо. Я навіть класно помедитивув на гірький краєвид.
Наступного ранку ми таки піднялись до храму автомобільною дорогою. Нас супроводжували шикарні краєвиди , джипо-буси і маленькі корівки. Біля храму молоде подружжя проводило фотосет і судячи з одягу наречена була украінкою, а молодий був у вишиванці- дуже красива пара. Зробивши собі кучу фоток і помилувавшись Казбеком (5033 м), який був в 6 км від нас ми повернулись до палатки – яку ми лишили практично не замкнутою. Ніхто нас не пограбував, хоч Кацо трохи хвилювався, а я ні , бо пагані люди в такі дикі місця не деруться)))
Відпочивши в горах 2 дні ми вирішили повернутися в Тбілісі і трохи поавтостопити, але йшов дощ і ніхто не зупинився ,навіть Шевроле з донецькими номерами , після котрої ми повернулись на автостанцію і сіли в маршрутку поряд з водієм і зняли крутючі відео 0_о
Приїхали в Тбілісі ми під вечір, по Військово-Грузинській дорозі. Знову потепліло і ми вдягли футболки. Хотіли ночувати біля Тбіліського моря (Жинвальське водосховище), але передумали і пішли шукати хостел.
Порада- не бронюйте дешеві хостели оцінюючи тільки фотки , бо один виявився якоюсь нічліжкою, в іншому не бул гарячої води, а забронювати хостел можна прямо на рецепціїї з їхнім wi-fi.
Отож ,заселились ми в на лівому (не туристичному і дешевому) березі річки Кури. В Grap Tbiliso Hostel (біля бувшої вулиці Плеханова) до арабів , індусів, пакистанців, негрів і кілька пітерців було-веселе інтернаціональне місце.
Швиденько прийняли душ і пішли на вечірній променад по Тбілісо. Пойшлися по Сухому мосту на правий берег і трохи підвечеряли зеленню і сиром біля пам`ятника поету Леонідзе.
Пройшлися автентичними кварталами старого міста і вийшли до найбільшого і найновішого кафедрального собору Грузії- Цмінда Самеба (Собор Святої Трійці). Цікаве місце- величне , але з місцевим колоритом: під самим собором припаркована чорна Волга 21(з оленем і в чудовому стані) і прийшла команда грузинських футболістів(в формі) молитися і ставити свічки(мабуть на майбутній матч). Навколо собору є парк і чудовий і величезний оглядовий майданчик з видом на половину міста. Красивий храм, щоправда мене зачепили нові блискучі двоголові орли російської імперії на всіх переносних огородженнях в храмі, на що я вказав кацо , коли він вів бесіду з місцевим панотцем.Той сказав , що це лише символи, еге ж символічно …До речі, такі самі огородження бачив наступного дня в храмі древньої столиці Грузії- Мцхеті, але вперемішку зі старими огородженнями без орлів.
Тож , провівши філософську бесіду з панотцем ми повернулися до хостелу, де все кодло тільки попросипалося ,кацо намагався настроїти гітару, чувак з Пітера розказував , що Тбілісі дуже розслабляє, а індуси спокійно пекли собі чапаті(млинці). В такому дусі міжнародного братерства ми, зарядивши смартфони, полягати спати)))
Наступного ранку, я прокинувся о 7 ранку і поїхав на місцевий Дезертирський ринок або Дезертика(рекомендую-дешеві овочі , фрукти, чурчхелла, сувеніри , одяг, сумки і т.д). Поряд знаходиться центральний вокзал з кучою магазинів електроніки( в нас дешевше). Але квиток в Мцхету маршруткою коштую дешевше , ніж електричкою в 7 разів(1 ларі проти 7 ), тож я поїхав на знайомий автовокзал Дідубе і за 15 хвилин, був в центрі Мцхети- там є красиві 3 храми: кафедральний собор Свєтіцховелі, монастирський храм Джварі і Шіо-Мгвімський монастир.
Мені подобається найбільше собор Свєтіцховелі, там поховані князі Багратіоні – правителі Грузії, доволі цікаво , що їхні надгробні плити з білого мармуру слугуть підлогою собору,що доволі символічно.
Поряд з храмом Свєтіцховелі є інфо-центр і туристічна вуличка з сувенірами і чурчхеллою(ціни на все, окрім чурчхелли дешевші ніж в Тбілісі)). Сів я на попутну маршрутку і вернувся в столицю. Разом з кацо зібрав рюкзаки і почимчикували знову на Дідубе, на маршрутку до Кутаісі.
Касир в маршрутці дізнавшись, що ми українці одразу повідомив , що служив під Луганськом , ще за СРСР. Але знижку не дав і чомусь спитав , що там говорить Путін, на що я відповів , що мені … все одно)))
Сумно було прощатись з Тифлісом, але дорога гірськими серпантинами колоритними селами трохи розрадила. Не доїжджаючи десь 30 км, наша маршрутка поламалась, але її швидко замінили.
В Кутаісі ми доміняли трохи валюти на ларі, щоб додому купити сувеніри(кацо), а я лишивши його в Макдаку, пішов за 3-х літровою пляхою вина. На жаль в магазинах були тільки 5-ти літровки, а ввозити в Україну можна лише 2л. Тож я пройшов ВСІ магазинчики на районі, таки знайшов заповітні 3л – в магазинчику гогони(тітки) Тамари, де ми вперше купили чачу в Грузії. На додачу знайшов маленьку пекарню з надзвичайно свіжим і смачним пурі(хліб), котрий мені продала дуже смішлива бабуся( мабуть через мій грузинський з українським акцентом). На останні ларі я купив трохи сулугуні, кінзи і МакСанді в Макдаку(ціни там вищі ніж у нас ).
Лишилося у нас 2,5 ларі і 1 євро, тож пішли ми автостопити попутки на виїзді з міста, благо це недалеко від автостанції. Місцеві маршрутчики нам підказали де стати і ми підсіли до напівпустої маршрутки з чотирма веселими дідками, котрі везли ікону в Батумі. Домовились за 5 ларі за двох, але євро водій не взяв , тож вийшло за 2.5.
В уже знайомому аеропорту Кутаісі ми поспали до вильоту о 2 ночі і вилетіли з веселою компанією азербайджанців, котрі всі 2 години киряли чачу і веселились, а нам спати не давали(((
В Харкові спалося дуже незручно на металевих лавках зала очікування (8 лавок на весь міжнародний аеропорт), але найбільше мене вразило, що тітонька на рецепції на моє питання українскою “де знаходиться камера схову?” двічі перепитала “что?” і видала “я вас не понимаю”.
Майже весь день йшов дощ , тож ми зарядили смартфони в “Свиня Барі”, пройшлися площею Свободи і повернулись в аеропорт. При реєстрації нас впізнали (згадали що ми тиждень назад летіли транзитом в Грузію)- чесно не знаю , чим ми відрізнились від інших, чи то мій військовий речовий мішок їм запам`ятався чи наша не дуже твереза поведінка(але не дуже й сині ми були)))
Резюме : ціни в Грузії майже як в Україні, квитки краще брати за кілька місяців, закачати в смартфон розмовник, оффлайн мапи і додатки, купити місцеву сім-карту, маршрут і визначні місця перевірити по туристичних форумах (типу форум Винського). При переїздах ставити телефон в режим економії батареї чи польоту або купити мобільну батарею.
Пошук готелів і хостелів через Booking, Agoda і AiRBNB(якщо на тривалий час або велика компанія). Кошти мати мілкими купюрами і на картці , обмін валют краще в банках, з доларами і євро проблем при обміні немає.
Ціни : курс гривні до ларі 12-15/1, 1$/2.2 ларі,
Транспорт – метро/маршрутка 0.5 – 1 ларі, маршрутка Кутаїсі-Тбілісі 10 ларі, Тілісі-Казбегі(Степанцмінда) 10 ларі.
Хостели – від 10 ларі/ліжко за ніч на одного,
Їжа – пообідати в кафе від 5 ларі, чача від 4 ларі/0.5л.,вино від 6 ларі/л, чурчхела від 1ларі.
Сувеніри – магніти від 2 ларі, сванська шапка – 10 ларі.
Витрати в сумі на одну людину- квитки 100$(за все) і тиждень мандрівок середньої економії з проживанням і вином – 85 $. Проїхали ми 800 км, спали в хостелі 3 ночі, відвідали Кутаісі, Тбілісі і Степенцмінду, випили кілька літрів чачі і вина , побачили і випробували 5000-ні гори і пролетіли 4000км. Відпочили дуже круто і хочеться повернутись ще.
Давайте дружити!