Нещодавно я був на майстер-класі класного відеографа Костянтина Маркова про основи відеографії. Він розказував як знімати відеоролики навть не маючи професійної камери, базовим прийомам зйомки, як правильно монтувати відео і звук, як розвиватись, як чітко ставити технічне завдання і що саме потрібно для отримання бажаного результату. (більше…)
Зараз я розповім , як зробити це швидше і без лишніх проблем. (більше…)
Маленький ролик зі мною від компанії Canon Україна про основи позування . Це вже третій ролик для Кенон в команді з Andrey Demenyuk
TFP зйомка (Time for Prints), дослівно це “час за фотографії” . Це значить , що модель взамін за витрачений на зйомку час отримує цифрові або роздруковані фотографії, а фотограф отримує матеріал для портфоліо. Кількість фото і їх формат обговорюється окремо в кожному конкретному випадку. Також може бути підписаний реліз моделі “Model relese” – це договір про дозвіл на використання фотографій. Зазвичай реліз моделі заповнюється в двух варіантах: рідною мовою моделі і на англійській.
Хочу відповісти на питання, яке мені часто задають моделі, знайомі і друзі – чому я не віддаю ВСІ фото і особливо вихідні файли, тобто “ісходніки”. Чомусь люди вважають, що там всі фото глянцеві на виході, а фотограф зажав їх через противний характер чи жлобську натуру. Щоб таких ситуацій більше не виникало, хочу детально пояснити, чому професійні фотографи не віддають вихідні фото і RAW-файли і ситуації, в яких таке можливо :
Вечір Акшая Трітії просто так не скінчився. Ми вирішили з Ветою попрощатись з храмами і покататись на прощання. Після Дурга темплу у нього почав барахлити мопед і він лишився ночувати у Калідас баби, а я поїхав додому збиратись. О 6-й ранку я повернувся до баньяну Калідас баби – і він провів нам прощальну пуджу. ми повернулись в гестхаус , я забрав свій 6-ти літровий рюкзак, Вета – свій маленький рюкзак і ми переправившись на паромі поїхали на веселому бусі в Хублі. в цьому бусику навіть наклейка була з мантрою Рама Крішні.
В Хублі ми пообідали разом з Ветою в кафешці смачною досою (великий просмажений млинець з картопляною начинкою), він мене благословив в дорогу і попрощались на вокзалі. Він поїхав автобусом назад в Гокарну , а я взяв квиток до Тірупаті. Причому, як і радив мені Баба, взяв квиток дженерал класу(самий дешевий плацкарт) і потім
Давайте дружити!