23 лютого пройшов 4-й #CanonWorkshop на тему вибору правильного портфоліо, формування ціни, використання соц.мереж і досягнення WoW ефекту. Юлія Патяка з Олексієм Фетісовим ділилась своїми секретами. В цій статті я зібрав всі ці поради.
Отже, основні тези щодо портфоліо, яке знаходиться на своєму сайті , або на шаблонізаторі, в крайньому випадку :
Третій #Кенонворкшоп з Юлією Патякою пройшов на тему цілісність композиції, віддача готової роботи клієнтам , помилки в комунікаціях і як швидко знайти потрібні фото. Також предствники компанії Кенон показали мрію фотографів – широкоформатний фотопринтер #Canon imagePROGRAF PRO-2000, який може друкувати фото в форматі до А1. Готова робота цього принтера в поєднанні з камерою Canon (більше…)
Вчора відбувся 2-й семінар #CanonWorkshop на тему де брати натхнення і джерела творчості фотографів. І за що сажають до в’язниці, якщо це робити не правильно. + рожеві слоники.
І піднімалась дуже цікава тема про безкоштовну зйомку – як, де і коли її можна робити. це відео стаття + кілька важливих слайдів.
Отже вирішив я зганяти на ведичне свято Акшайа Трітійа в Хампі , селище серед руїн Віджаянагара, типу нашої Трипільської культури. Тільки ця культура знаходиться на поверхні і місцями дуже нагадує інопланетні будівлі і ландшафти. В Гоа земля червона , немов на Марсі, а в Хампі відчуваєш себе спочатку сталкером з “Пікніка на узбіччі”, далі ліліпутом в пісочниці велетня. Взагалі вся Індія схожа на іншу планету і Хампі тут не виняток.
Дорога , як завжди була довга і з класними пригодами. Схоже я таки почистив карму і всі мої мандри Хіндустаном мені щастило на нові знайомства, гарних людей, чудові краєвиди і майже безпечні пригоди. Хоча були і мінуси –
Виїхав я о 8-й ранку з Чапори на автобусі до райценту Мапуса, там пересів на бус до Маргао. Почекав на басстейшн годинку я сів на автобус в Гокарну. Автобуси в Індіїї доволі цікаві – на ближні відстані маленькі і низькі , як наші Богдани, а на дальні – довгі і місткіші. Але однаково мають маленькі сидіння, під індусів, а я дядько здоровий і мені було трохи не зручно, бо сидіння на двох я займав майже повністю, а на трьох – вміщався з місцевими вдвох. В буси набивається багато народу, як в час пік, а великі громіздкі речі типу мого рюкзака кладуться біля водія під решітку .Вікна в автобусах, через спеку мають тільки решітки, швидкість десь 30 км/год і квитки коштують з розрахунку 1 рупія/км. (більше…)
Давайте дружити!